Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У статті подані результати оцінки рівня генетичної мінливості, підрозділеності і диференціації лісових насаджень осики (Populus tremula L.), берези повислої (Betula pendula Roth.) і дуба звичайного (Quercus robur L.) Білорусі, прикордонних східних регіонів, Республіки Татарстан з використанням ізоферментних, RAPD- і SSR-маркерів. Показано, що проаналізовані деревні види характеризуються широким спектром показників генетичного різноманіття. За даними ізоферментного аналізу на видовому рівні в цілому частка поліморфних локусів (P99) варіює від 0,385 до 0,769, середнє число алелей (A) – від 1,923 до 3,231, наявна гетерозиготність (Ho), – від 0,114 до 0,227, очікувана гетерозиготність (He) – від 0,115 до 0,237. Найнижчі значення P99 і A виявлено в лісових насадженнях осики, Ho і He – берези повислої. Для насаджень дуба черешчатого встановлено найвищий рівень генетичної мінливості за всіма показниками. На підставі ДНК-аналізу найнижчі значення генетичної різноманітності виявлено в осикових насадженнях. Проаналізовані деревні види характеризуються низьким рівнем підрозділеності і диференціації.